Вже більше півтора року наш проєкт ВКУ «Веганська Кухня України» допомагає людям рослинними обідами у 7 містах України та відправляє веган-пайки військовим на фронт. Це стало можливим завдяки роботі волонтерів і волонтерок та допомозі благодійних фондів і громадських організацій.
Нещодавно до ВКУ приєдналась активістка з Фінляндії — Кайла. Вона приїхала, щоб допомагати україн_кам у ці важкі часи. Зараз вона готує веганські обіди в місті Рівне. Ми запитали Кайлу чому вона вирішила приїхати в Україну та волонтерити, як це — допомагати у воєнний час та що вона думає про доступність веганства в Україні та закордоном. Читайте надихаючу історію волонтерства під час війни у нашому інтерв’ю.
Розкажіть трошки про себе.
Мене звати Кей. Я родом із США, але останні роки проживала переважно у Фінляндії.
Чому вирішили стати волонтеркою «Кожної Тварини»? Як дізналися про нашу організацію?
Я читала деякі інтерв'ю про ініціативу забезпечити громади та солдатів по всій Україні веганським харчуванням. Дізналась, що «Кожна Тварина» організувала проєкт «Веганська Кухня України» у багатьох містах. Влітку у мене був вільний час, і я хотіла волонтерити, готуючи їжу, але не знала української мови. ГО «Кожна Тварина» має функціональну систему, що дає можливість волонтерити англомовним особам.
Чому обрали веганський спосіб життя та як довго ви вже веганка?
Вже протягом трьох років після виїзду зі США я дотримуюсь веганського способу життя. В Штатах було складно веганити через високу вартість продуктів та рідкісність достатньо оплачуваних робочих місць. Але в Фінляндії веганство нормалізоване і доступне. Це раціональний спосіб харчування стосовно планети та істот, які намагаються вижити в урбанізованому середовищі.
Ви полюбляєте готувати загалом ? Чи мали ви досвід приготування великої кількості їжі раніше?
Відтоді, як стала веганкою, я полюбила експериментувати! Я готую для масштабних громадських заходів у Фінляндії. Раніше я щодня харчувалася фастфудом у США, тому що це було дешево, а я не вміла готувати. Я полюбила кулінарію, готуючи веганську їжу у Kirjakahvila (Книжкове Кафе) в місті Турку, та з близькими у Гельсінкі. Ми часто готуємо велику кількість їжі на різноманітні заходи. Існує багато веганських громадських кухонь, які можна безплатно використовувати для підтримки спільноти.
Як часто ви волонтерили у своєму житті? І чи були ці діяльності пов’язані із веганством?
Я волонтерила протягом свого життя у багатьох галузях. Останнім часом я активно працювала у веганському кафе Kirjakahvila (Книжкове Кафе) на міській фермі Stadin Puutarhuri, готувала веганські страви для спільноти на різноманітних заходах і проводила семінари з Трансформаційного правосуддя. Веганство є основою для всіх цих добровільних робіт. Приїзд до України — це лише другий раз, коли я залишаю «дім» для волонтерства.
Ви були в Україні раніше? Як наважились поїхати в країну, де триває війна? Яка була мотивація ?
Я раніше не була в Україні. Український народ надзвичайно хоробрий і сильний у своїй боротьбі за незалежність. І система ППО просто неймовірна.
Мій рідний штат є небезпечним місцем, де пригнічують людей і виселяють з їхніх домівок. Збройні дії та військова присутність є стандартною практикою, тому цей досвід зменшив напруженість, пов'язану з приїздом в Україну. Однак це не теж саме, що й місце, де введено воєнний стан і умови, в яких опинилися українці та українки після вторгнення.
Було важко не приїхати й не допомогти, коли є можливості, наприклад як ГО «Кожна Тварина». У мене не було багато грошей, але я могла використати свої нові навички у приготуванні веганської їжі та мій час, щоб допомогти під час цього вторгнення терористів. Всі заслуговують на свободу, а ті, хто має привілей бути здатними допомагати в боротьбі за неї, повинні це робити. Війни впливають на всю планету загалом.
Як ви почуваєтесь в Україні? Чи страшно вам під час повітряної тривоги? Ви ховаєтесь в укриття у цей час?
Потрібно було адаптуватись, оскільки я одночасно вивчаю українську мову. Я відчуваю себе комфортно у Рівному, оскільки це місто віддалене від фронтової лінії. Я розумію, що тут є можливість допомогти внутрішньо переміщеним особам та процесу відбудови. Я маю за честь вчитися у тутешніх людей. У місті є підземний ринок, і я була там під час денних сигналів тривоги. Я відчуваю довіру, знаючи, що Збройні Сили та громадяни докладають всі свої зусилля, щоб забезпечити безпеку близьких.
Я зарезервувала кімнату онлайн ще до приїзду. Я щаслива мати можливість бути частиною родини, яка мене тут приймає. Вони є головною причиною, чому я відчуваю такий комфорт навіть тоді, коли оголошують повітряну тривогу о третій годині ранку (що відбувається часто). Бабуся-господиня і я сміємося на кухні, готуючи веганські обіди для людей та намагаючись спілкуватися. Такі зв'язки допомагають відчувати, що будинок є безпечним укриттям.
Чи цікавляться люди у Фінляндії війною в Україні та чи мотивує це їх на допомогу? ?
Так, я вважаю, що люди Фінляндії зацікавлені в наданні допомоги Україні. Більшість дійсно підтримує Україну і має власну історію з російськими/імперськими загарбниками. Я бачу, що люди дуже хочуть допомогти, але схоже, вони не завжди знають, як зробити це найбільш ефективно або етично.
У моєму оточенні проводяться активні збори коштів, кампанії для збільшення масової інформованості про війну, поширення посилань на організації та проведення виступів від українців. Я справді поважаю українську спільноту в Фінляндії. Вони дуже винахідливі та швидко об'єдналися, щоб допомогти один одному після повномасштабного вторгнення. Вони також колективно поширюють інформацію, урядові процеси, підвищують загальну обізнаність та організовують демонстрації для громадськості в Фінляндії, що вимагає неймовірної кількості часу й енергії на додачу до спроб вижити. Це викликає у мене мурашки навіть зараз, коли я пишу це. Я навчилась так багато від них і від інших членів спільноти в Фінляндії, які присвячують себе активній боротьбі за визволення.
Об'єднані веганська культура та підтримка України у Фінляндії настільки сильні, що вони присутні й в інших сферах, за межами харчування та організованими заходами. Наприклад, друзі в Гельсінкі спільно керують тату-колективом Studio Hellä — веганською та дружньою до квір-спільноти тату-студією. Вони організовують заходи підтримки тату-мистецтва, під час яких художники роблять татуювання протягом дня, а отримані гроші направляють на допомогу Україні. В їхньому магазині також є куточок підтримки, де клієнти можуть придбати вироби в будь-який день. Ці кошти також йдуть безпосередньо на підтримку українських спільнот.
Наскільки розвинуто веганство у вашій країні? Чи багато веганів і веганок, рослинних продуктів і закладів?
У Фінляндії поживна їжа та рослинні продукти дуже доступні. У магазинах є багато продукції, особливо соєвої та вівсяної, такої як вівсяне молоко, вівсяні вершки, pulled oats (рослинний замінник м'яса) і багато іншого! Ніколи раніше я не бачила так багато веганських продуктів і того, що люди можуть дозволити собі купувати. У Фінляндії веганство є поширеним способом життя, а не класовим харчуванням, як у США. У містах майже всі ресторани пропонують веганські страви та вівсяне молоко до кави. Також існує чимало веганських кафе і ресторанів. Це справді дивовижно! Я бажаю цього всім країнам.
Що ви можете сказати про веганство в Україні? Як вважаєте, чи легко бути веган_кою в нашій країні?
У мене не було проблем з приготуванням веганських страв тут, але це завдяки тому, що я навчилася готувати в Фінляндії. Якби я не мала такого досвіду, мені було б складніше готувати веганську їжу для себе кожного дня, тому це процес навчання. Я розумію, що це складно, враховуючи вартість спеціальних веганських продуктів. Я також бачу, що веганство набуває популярності, оскільки великі супермаркети мають окремі веганські відділи. Війна і час, проведений тут, роблять все значно складнішим, тому моя перспектива дуже обмежена. Я ходила до кількох книгарень у Рівному, щоб знайти місцеву веганську кулінарну книгу, але знайшла лише одну, яка була вегетаріанською. Вона мала багато веганських варіантів. Гадаю, більше українського веганського контенту є у соціальних медіа. Я зустріла велику кількість!
Як людина, яка вивчає сталий розвиток сільського господарства, я впевнена, що незабаром люди почнуть популяризувати сейтан та соєві продукти місцевого виробництва, оскільки пшениця та соя є важливими ресурсами України. Те саме стосується альтернативного молока та інших готових рослинних продуктів. Я бачу тут дорогу марку Alpro і більш доступну імпортну також, але, безумовно, є потенціал для місцевих веганських продуктів, якщо буде створена відповідна інфраструктура (що є окремою темою).
Україна настільки багата люблячими людьми та природними ресурсами, що це лише питання часу — коли настане сталий розвиток і рослинна дієта стане абсолютно доступною. Це мої сподівання, принаймні! Мені дуже подобається відвідувати продуктові ринки та купувати там овочі та фрукти для готування, а також використовувати веганські рецепти від місцевих жителів та «Кожної Тварини».
Якщо вам подобається робота «Веганської Кухні України» і ви б хотіли, щоб волонтер_ки допомагали ще більшій кількості переселенців, людей похилого віку та військових — можна підтримати наш проєкт донатом.