3 ІСТОРІЇ ВІЙСЬКОВИХ ВЕГАНІВ: ЯК І ЧОМУ ВОНИ ОБИРАЮТЬ ЦЕЙ ШЛЯХ

24 серпня — День Незалежності України. Цей матеріал ми присвячуємо тим, хто виборює нашу свободу — й водночас захищає свої переконання. Серед захисни_ць є багато тих, для кого веганство — невід’ємна частина переконань.

Ми поспілкувалися з трьома військовими, які розповіли, як вони залишаються вірними веганству на фронті, чому це важливо для них — і як веганські пайки від ГО «Кожна Тварина» допомагають у цьому.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ОЧИМА ТИХ, ХТО ЇЇ ЗАХИЩАЄ

Для військових-веган_ок поняття незалежності тісно переплетене з ідеєю етичного суспільства, де повага до тварин і людей — основа державної політики. Це не гасло, а особиста мета, за яку вони борються щодня.

Джек говорить про незалежність як про найвищу цінність і про віру в мир, до якого Україна має повернутися:

«Незалежність, це саме дороге, що ми по факту, як і волю, можемо мати. Я вірю, що ми її захистимо і виборемо вкотре право на мирне життя!» 

Його бачення майбутнього — європейська Україна з реальними правилами захисту тварин:

«Звичайно, я бачу її вільною, сильною і з мирним небом. Я бачу нас в Європі і дуже вірю, що всі правильні і працюючі програми і правила по правах і життю тварин, будуть вводитись і дотримуватись і в нашому новому суспільстві».

Олексій акцентує на цілісності й самодостатності держави — і проводить цю логіку до етичних практик стосовно тварин:

«Незалежність, це про цілісність, самодостатність та непохитність». Його Україна майбутнього — технологічна й відповідальна, де продовольча система не ґрунтується на експлуатації: «Україна майбутнього, одна з передових країн, що змінила погляди на сільське господарства повністю перевівши її на рейки рослинництва й прибравши з продовольчого ланцюга тваринництво в будь яких його проявах».

Кінцева мета — суспільство, де повага до тварин є нормою, а не активізмом:

«Україна майбутнього, це країна в якій не існує екоактивізму й зоозахисників, бо це є загальноприйнятою нормою соціального ґрунту. Україна майбутнього, це країна в якій не існує тварин як продукту, а місце їх перебування це природні умови та заповідники». І для цього, каже він, потрібне головне: «Для цього ми маємо все, залишилось дише наздобути перемогу над зовнішнім й внутрішнім ворогом!»

Денис уявляє країну, де закон працює для всіх — і для тварин також. Його бажання просте й промовисте:

«Уявляю її країною, де закони працюють, а тварини ними ж захищені. Ще хочеться, щоб було менше гризні між собою і жодної російської пісні в колонках».

Ці голоси об’єднує одне: незалежність як умова життя з гідністю — для людей і для тварин. Вони виборюють державу, у якій мир, верховенство права й етичні стандарти не декларуються, а діють щодня.

МОТИВАЦІЯ ТА СТАЛІСТЬ ПЕРЕКОНАНЬ

У всіх трьох співрозмовників — різні траєкторії, але спільний вектор: веганство лишається етичним вибором і під час служби. Вони по‑різному прийшли до нього — через особисті приклади, тривалу саморефлексію чи разом із сімʼєю — і однаково наполягають: війна не стерла переконань.

Денис став веганом у 2017‑му, завдяки цікавості та прикладам людей, що ламали стереотипи. На службі його позиція не змінилася; радше поменшало часу рефлексувати про тему. Про теперішнє Денис відверто каже:

«З початку служби ставлення до веганства не змінилося. Просто я менше думаю про права тварин, веганство, на жаль».

Для Олексія, оператора‑стрільця, цей шлях — вдумлива внутрішня робота. Він починав з пошуку «робочої» моделі харчування, але швидко вийшов за межі дієтичних мотивів: розкладав звички на складові, звірявся з дослідженнями, дослухався до тіла. Інформації українською бракувало, тож орієнтувався на закордонні матеріали; окремою точкою впливу стали документальні фільми Кіпа Андерсена:

«Перші невпевнені кроки до «великого веганського шляху», почалися через тінисту й захаращену стежину саморефлексій, спостережень та відкриттів».

Далі для нього важливим стало прийняти темп змін — без самообману і з повагою до власних меж:

«Вважаючи себе, в певний час, «радикальним м’ясоїдом», відмова від споживання м’яса тварин, на диво, відбулася в дуже швидкий спосіб, майже одномоментно, слідом йшла риба й морепродукти, а за ними, напевне найскладніший етап, пішла відмова від споживання яєць, молочної продукції й меду».

Були й «смакові якорі», які тримали найдовше — він чесно це визнає:

«Окремо можна зупинитись на сирі, на багатьох його різновидах, гадаю переважна більшість веганів пригадає той етап, наскільки сильно смак цього наркотику тримав у своїх щільних тенетах».

Повномасштабна війна не стала підставою для відступу, а поштовхом до внутрішньої зібраності: усвідомлено триматися принципів і надихати інших.

«Ще з початку повномасштабної війни, я замислювався над низкою питань, подумки налаштовуючи себе на безваріантний вступ до лав ЗСУ, як перебування в умовах дискомфорту й значних обмежень похитне моє світобачення. Але зіштовхнувшись з реаліями не веганського світу в армії, мені схотілось ще вище підняти цей прапор, та нести його якомога впевненіше й лише вперед, тим самим наголошуючи на проблемі комунікативної прірви між веганами та не веганами», — ділиться Олексій.

Солдат з позивним Джек підкреслює підтримку родини: разом із дружиною вони прийняли рішення дев’ять років тому після перегляду фільму «Землян». Мобілізація лише закріпила впевненість у правильності вибору:

«В багатьох життєвих ситуаціях вкотре переконуюсь, на скільки правильно я живу і зробив найкращий вибір. Звичайно на службі, це виглядає, як челендж інколи, але я нарешті відчуваю, що наше суспільство змінилось в розумінні та сприйнятті веганства, можливо мені в більшій мірі щастить, а можливо це через те що в армії я зараз зустрічаю багато свідомих і сучасних людей, можливо не по віку, але по світогляду».

У фокусі всіх — послідовність і самоповага. Вони різними словами говорять про одне: вегани в ЗСУ не шукають компромісів із совістю, а шукають робочі рішення, щоб лишатися вірними собі.

ПЕРШІ ТИЖНІ СЛУЖБИ: БЗВП, ЇДАЛЬНІ, СТЕРЕОТИПИ

Старт служби для веганів і веганок найскладніший: БЗВП, армійські їдальні та спілкування з новими людьми перевіряють побут і терпіння.

«БЗВП випробувало найбільше. Там майже немає веган їжі. Ти або їси що дадуть, або тобі присилають посилки друзі та Кожна Тварина. Та через армійську невизначеність та відсутність свободи пересування ти можеш отримати це із затримкою», — розповідає Денис.

В їдальнях додають складнощів і запахи, і «традиційні» наваристі страви, і відсутність веганських альтернатив. Олексій каже, що першим випробуванням для нього стала не тільки їжа як така, а й адаптація до нових правил, відчуття «ти вже не належиш собі» й реакція оточення:

«Як зараз пам’ятаю перший похід у загальну їдальню, та перше враження від раціону який там пропонується мобілізованим та й військовослужбовцям, рецептурні карти якого не змінювались ще за совєтських часів. Коли ти попросиш кашу без додатків будь-чого тваринного, в тебе одразу  встромляється погляд декількох пар здивованих очей з облич із застиглим питанням «ЩО? Дитинко ти ж майбутній солдат, де ти будеш брати сили?»

Перші тижні вчать: рослинним опціям потрібні інституційні рішення, а людям — час. Коли з’являється і те, й інше, напруження спадає: зникають «перевірки на міцність», з’являються робочі побутові практики та взаємна повага.

ПОЛЬОВА ЛОГІСТИКА: ЩО РЕАЛЬНО ПРАЦЮЄ

У полі вирішує не лише поживність. Має значення все, що стосується логістики: вага, доступ до води, час на приготування і те, що справді може допомогти у момент виснаження. Формули у всіх трьох різні, але кожен говорить про збалансовані веганські пайки як про практичне рішення для різних сценаріїв.

Для Джека базою стали прості й надійні речі — поживні перекуси та напівфабрикати:

«Якщо з того, що я перевірив на собі, то це енергетичні батончики, ковбаси копчені, огірки і морква довго зберігають свої властивості. Ще в німецькому пайку я зустрів ізотоніки в порошку, які треба розводити з водою, це крута штука, яка реально надає сил і енергії.На далеку дорогу сублімовані пайки найкращі, бо мало важать і ти їх можеш залити холодною водою, але в ідеалі звичайно гарячою, і ті що ви кладете в свої пайки дуже смачні. Готові страви, також всі круті, але все таки мають вагу, тому я намагаюсь їх комбінувати з сухими».

Олексій конкретизує, що головні обмеження в полі — це зберігання швидкопсувних продуктів, відсутність доступу до електроприладів для швидкого підігріву та дефіцит питної води. За його словами, він задоволений веганськими пайками, але не вистачає натуральних десертів у реторт‑пакетах:

«Виходячи з вищезазначеного, найбільш практичними в цих умовах є готові повноцінні страви, законсервовані за допомогою реторт-пакета, що по своїм смаковим якостям прийнятні для споживання без додаткової термічної обробки. Ту якість й різномаїття страв, що пропонує Кожна Тварина у своїх веганських пайках, цілком достатньо для повноцінного й ненабридливого харчування в обмежених умовах перебування».

Можливість з’їсти щось по‑домашньому знайоме — смак, що нагадує про мирне життя і підтримує — важлива перевага пайків.

«Напевно це гречка з фаршем, вона найближча до того, що я любив готувати для себе сам. Пайками повністю задоволений», — розповідає Денис.

Веганські пайки працюють у різних сценаріях — від коротких виходів і тривалих завдань на передових позиціях до чергувань на другій і третій лініях та в тилових частинах, де проблема з польовою кухнею та армійськими їдальнями й відсутністю рослинних опцій так само лишається. Пайки знімають з військових зайву «логістичну математику» щодо їжі.

ПІДТРИМКА І ВПЛИВ: ЯК ВИБІР ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ ЗМІНЮЄ ПІДРОЗДІЛ

Коли людина має їжу, що відповідає переконанням, спадає зайва напруга і звільняється ресурс для служби. водночас змінюються й взаємини в підрозділі: з’являється цікавість до такого способу життя — хтось приносить на позицію «щось веганське», щоб пригостити, хтось просто перестає жартувати, а хтось просить дати спробувати.

Реакції підрозділу у Дениса — типові, але з позитивними жестами підтримки:

«Побратими відреагували як і всі люди, стереотипно. Але купують мені йогурти та інші продукти на позицію».

Джек розповідає про інтерес до веганства, який зростає, коли в підрозділі з’являється довіра й можливість просто спробувати готову веганську страву з пайка:

«Мінімум двоє моїх побратимів спробували відмовитись від мʼяса, один у форматі експерименту і в результаті сказав, що не побачив в цьому нічого неможливого, а інший раніше був вегетаріанцем, та чомусь прийшовши до лав ЗСУ подумав, що йому буде тут дуже важко харчуватись і був дуже приємно здивований, коли я розказав йому про вашу ініціативу та допомогу з пайками. Таким чином, я не дав йому збитись з правильного шляху!»

Водночас поруч із таким інтересом, не бракує і стереотипних реакцій та глузувань:

«Бути веганом в армії в наш час, все ще, на жаль, як бути «білою вороною». Але є частина людей яким це дійсно цікаво, які не соромляться ставити питання та вести дискусії. Так вийшло, що переважна більшість моїх побратимів саме такі й перебуваючи зі мною в постійному тісному контакті, їм все більше стає цікавим погляд на стан речей з точки зору веганського світогляду, тож час від часу в нас зав’язуються дуже цікаві розмови. Але без жартів накшталт “навіщо ти об‘їдаєш тварин?” все ще не обходиться», — розповідає Олексій.

ПРАВА І ГІДНІСТЬ: ЧОМУ МОЖЛИВІСТЬ ОБИРАТИ ВАЖЛИВА

Для наших співрозмовників веганські пайки — не «поблажка», а частина рівних умов служби. Йдеться не про особливий статус, а про визнання етичних переконань як норми, яку держава й інституції мають враховувати. Йдеться про права громадян і стандарти зрілого суспільства:

«Все дуже просто, ми такі самі громадяни, як і будь хто інший хто прийшов на службу захищати свою сімʼю і країну. Ми маємо повне право, мати можливість, харчуватись в рамках того чим забезпечує солдата держава, так як це робиться в країнах партнерів і там я скажу це на дуже високому рівні і само собою розуміється», — пояснює Джек.

Практична сторона теж очевидна: відповідний раціон впливає не лише на сили, а й на ментальну стійкість:

«Коли їжа відповідає всім критеріям особистих вподобань, а в даному випадку переконань людини, вона стає не лише поживним ресурсом для підтримки фізичного здоров’я, але й своєрідним психологічним бустером, що дозволяє тримати її ментальне здоров’я на належному рівні стабільності».

Денис також наголошує й на універсальності рослинного харчування:

«Веганство — не примха, а виправданий небажанням шкодити тваринам вибір. Веганські пайки підходять всім. А там, додавай що хочеш».

FAQ — ЧАСТІ ПИТАННЯ

Чи можна бути веганом на фронті?

Так. Військові мають змогу дотримуватись рослинного раціону завдяки веганським пайкам.

Що входить до пайків?

Готові страви, снеки та сублімати, що легко зберігаються і не потребують додаткового приготування.

Чи є підтримка від побратимів?

Так. Часто після періоду скепсису з’являється повага, інтерес, навіть підтримка.

Як пайки впливають на ментальне здоров’я?

Їжа, що відповідає переконанням, знижує стрес і підтримує психологічну стійкість.

Чи потрібно погоджувати веганство з командуванням?

Ні, але варто мати пайки від ГО або знайти підтримку в середовищі.

Як допомогти веганам у ЗСУ?

Зробити донат на everyanimal.org для забезпечення веганських пайків.

Вітаємо захисниць і захисників із Днем Незалежності України!

Підтримайте тих, хто обрав не лише боронити Україну, а й залишатись вірними собі.

Зробіть донат на everyanimal.org — ми перетворимо його на веганський пайок для військових.