Усі ми обожнюємо зворушливі історії зв’язку людей та тварин. Дивимось документальні фільми про дику природу і прищеплюємо дітям любов до природи та тварин. Більшість з нас мали в дитинстві плюшеві іграшки та одяг зі звірами, а також любили мультфільми, де вони були головними героями. Але потім дитинство минає і ми виявляємо, що в цьому світі є промислові ферми, де тварин експлуатують, та бійні, де їх вбивають. Водночас, зараз відбувається шосте в історії планети колосальне вимирання видів, і все ще існує така доісторична практика як мисливство, яке добиває рештки диких популяцій. У цьому матеріалі ми розповідаємо про вплив полювання на екосистеми, розбираємо аргументи, якими мисливці виправдовують таку практику, та розглянемо можливі альтернативні рішення.
ЗАКОН ПРО ПОЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ
В Україні полювання дозволено в межах визначених для цього мисливських угідь, та для мисливців, які мають відповідні ліцензії.
Однак в умовах воєнного стану полювання може бути обмежено, а то й взагалі заборонено. Враховуючи замінування значних територій, комендантську годину, небезпеку, пов’язану з війною, в більшості областей України розпорядчими документами військових адміністрацій введена заборона або діють обмеження на проїзд транспорту та відвідування лісів громадян_ками. Однак в мисливських угіддях отримати дозвіл на полювання все ще можливо.
НАСКІЛЬКИ ПРИРОДНО ПОЛЮВАТИ
Хоча полювання було фундаментальним аспектом виживання людини в доісторичні часи, сучасний контекст є значно іншим. Наші предки залежали від полювання, яке було необхідним, щоб вижити, створити одяг та знаряддя праці. Давні пращури людини були частиною екосистеми, яка на той час була збалансованою. Полювання перших людей було зумовлене необхідністю, а не спортом, хобі чи розвагою.
Однак із зародженням землеробства потреба в полюванні зникла. У сучасному суспільстві з широким спектром джерел їжі та технологічним прогресом, полювання більше не є життєво необхідною стратегією виживання. Крім того, тепер вбивство диких тварин призводить до жахливих наслідків: вимирання видів, екологічний дисбаланс і порушення природної поведінки тварин. І чи є етично правильним для такого розвиненого виду, як наш, необдумано втручатись у природні екосистеми та маніпулювати ними для дозвілля чи гри? Бути «суперхижаком» несе з собою відповідальність захищати та зберігати природний світ, а не експлуатувати його.
Якщо у вас є бажання зайнятись стрільбою, ви можете записатись на секцію стрільби з лука та вдосконалювати свої вміння на неживих мішенях. Якщо ж вам більше до вподоби вогнепальна зброя, то можна пройти армійську підготовку, де ви матимете змогу освоїти корисну для захисту України професію. Справедливіше буде змагатись з озброєним окупантом, який загрожує невинним людям, ніж полювати на беззахисних та миролюбних тварин.
БАЛАНС ЕКОСИСТЕМ
Мисливці мають багато аргументів про те, чому мисливство має право на життя, та навіть може бути корисним для природи:
Полювання допомагає контролювати популяції тварин і підтримувати екологічну рівновагу;
Мисливці вбивають рівно стільки, скільки можуть з’їсти;
Мисливці рятують тварин від страшної смерті від хижаків;
Полювання приносить значні доходи через ліцензування та дозволи, які можуть бути використані для захисту популяцій та їх середовищ існування;
Полювання може бути стійким способом отримання м’яса, оскільки воно дозволяє уникнути деяких екологічних та етичних проблем, пов’язаних з промисловим тваринництвом.
Загалом існує два види полювання з дуже різними цілями.
Перший — це «трофейне полювання», яке вважається видом спорту. У цьому випадку полювання стає розвагою у пошуку гострих відчуттів, втіленням домінування або формою дозвілля. Готовність до заподіяння болю та смерті тваринам і отримання від цього задоволення є тривожною ознакою, яка сильно корелює з психопатією. Навіть багато мисливців визнають, що ця форма полювання просто морально неправильна.
Такий вид полювання значною мірою сприяє глобальному вимиранню диких видів. Ліцензії на полювання не захистять тварин, а заборона полювання на них — так. Грошей, отриманих від ліцензій, надто мало, щоб забезпечити збереження природи, і до того ж часто їх використовують саме для того, щоб розбалансувати екосистему й далі заробляти на полюванні. Мисливство спрямоване на «трофейних» тварин, спричиняє виродження популяції, у якій вимирають найсильніші та найздоровіші представники. Це порушує природний баланс екосистем, де хижаки полюють на слабких та хворих тварин, що сприяє здоров’ю популяції.
Наслідки втручання людей є трагічними та часто призводять до зникнення видів, руйнування середовищ існування та порушення харчових ланцюгів. Зменшення кількості великих котів (лев, ірбіс, тигр, ягуар), носорогів, слонів і численних видів птахів у всьому світі є наслідком полювання на види тварин, яким загрожує вимирання. В Україні також вбивство червонокнижних тварин регулюється недостатньо — все ще не заборонений селекційний відстріл, що на практиці часто є прикриттям трофейного полювання. Законодавством також не заборонено знищення тварин з Червоної книги в інших ситуаціях, тому є потреба його покращувати.
Щодо другої форми, то це полювання для розв'язання проблеми перенаселення популяцій певних видів. На перший погляд, цей аргумент виглядає як найбільш обґрунтоване виправдання полювання.
Однак саме втручання людини спричинило проблему перенаселення популяцій. Людство вже порушило складний природний баланс. У США занадто багато диких коней і приблизно 30 мільйонів білохвостих оленів, в Італії — 2 мільйони диких кабанів, в Англії — інвазивний олень мунджак, і так далі. Це значною мірою наша вина: ми винищили деяких хижаків та поширили інвазивні види (чужорідні види, які поширюються за межами свого природного місця проживання, та шкодять місцевим видам). Тепер, коли баланс порушено і ми зруйнували природні середовища проживання диких звірів, контролювати популяції необхідно, поки баланс не відновиться. Хоча на цю ситуацію можна дивитись під іншим кутом — саме популяція людей є перенаселеною, та забрала більшість територій у дикої природи.
Вирішення проблеми перенаселення певних видів — це не продовжити полювати, а захистити та зміцнити популяції природних хижаків. Потрібно повернути тих хижаків, яких ми колись винищили. Продовжуючи забирати роль в диких хижаків, полювання підриває їхнє виживання та дестабілізує екосистеми. Мисливська діяльність диких видів має вирішальне значення для здоров’я екосистем, допомагає контролювати популяції ссавців, підтримувати біорізноманіття та гарантувати довгострокове виживання всіх видів.
Деякі вегани та веганки турбуються про життя диких видів також, та не хочуть, щоб вони страждали, навіть якщо це необхідно для підтримки харчових ланцюгів. Однак найважливіше передусім максимально уникнути страждання тварин, наскільки це можливо та залежить від людей. Розгляньмо аргумент, що мисливці рятують тварин від страшної смерті від зубів м’ясоїдів. Дикі хижаки потребують полювання для того, щоб годувати свої сім’ї, тож будуть полювати, незважаючи на мисливство людей. Тоді чи справді є співчутливим вбити ще більше тварин мисливцям, якщо для їхнього виживання це не є необхідно? Це ті страждання та смерть, яких можна уникнути, що під силу людям.
Ще одна етична альтернатива полюванню для контролю популяції — використання протизаплідних препаратів або кастрації для тимчасового контролю над популяцією, поки хижаки не повернулись у природне середовище. Все ще інвазивний метод, але якби олень міг обирати між смертю та безпліддям, найімовірніше він обрав би життя. Саме такий більш етичний підхід використовується для контролю чисельності безпритульних собак та котів. Ми ж не стали вбивати та їсти їх лише тому, що їх розвелось надто багато, то чому ставлення до інших видів має бути інакшим?
Ми порушили природний баланс своїм нерозумним втручанням, тому тепер людство відповідальне за розв'язання цієї надважливої проблеми у етичний спосіб.
МИСЛИВСТВО — АЛЬТЕРНАТИВА ТВАРИННИЦТВУ?
Концепція сталого полювання як альтернативи промисловому тваринництву часто виникає в дискусіях про полювання.
Зараз людство вирощує та вбиває близько 70 мільярдів сухопутних тварин і приблизно один трильйон морських тварин щороку для своїх харчових потреб. А тепер погляньмо на світові популяції диких тварин і чи зможуть вони витримати таке масштабне полювання. Оцінка всіх живих ссавців за масою дає яскраву картину: 34% складають люди, 62% — фермерські тварини, тоді як дикі тварини становлять лише 4%. Математика зрозуміла — ці 4% диких тварин ніяк не можуть задовольнити поточний попит на м’ясо.
Щодо виправдання, що мисливці вбивають рівно стільки, скільки можуть з’їсти — воно також втрачає зміст, зважаючи на масштаби споживання продуктів тваринного походження людьми. Якби кожен м’ясоїд чи м’ясоїдка отримували їжу з полювання, це призвело б до швидкого та катастрофічного виснаження дикої природи, не кажучи вже про реальність такого способу отримування «їжі». Таким чином, модель «сталого полювання» розпадається під час ретельного вивчення, особливо якщо взяти до уваги поточні рівні споживання м’яса в усьому світі.
Єдиний спосіб сталого харчування — це максимально виключити тваринні продукти зі свого раціону, замінивши їх повноцінними білковими альтернативами та поживними речовинами рослинного походження. Згідно з найбільшим метааналізом глобальних харчових систем на сьогоднішній день (2018 рік, Джозеф Пуор та Томас Немекек), якби світ перейшов на веганство, ми б могли скоротити використання земель у чотири рази. Дуже важливо допомогти природі відновитись, і це можливо зробити, звільнивши території, відведені під тваринництво, а натомість дозволивши жити на них диким видам тварин та зростати рослинам.
РИЗИКИ ПОЛЮВАННЯ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я
Полювання створює різноманітні ризики для здоров’я людей. Особливо тривожними та небезпечними є такі типи захворювання як зоонози. Як припускають вчені, епідемія еболи могла бути спричинена полюванням. Також ВІЛ/СНІД та COVID19 ймовірно походили від диких звірів. Дикі тварини можуть бути носіями різноманітних інфекцій, деякі з яких можуть передаватися людині під час контакту. Ці захворювання варіюються від відносно незначних хвороб до важких і небезпечних для життя станів. Приклади включають сказ, бруцельоз і туляремію. Такі інфекції можуть деякий час залишатися безсимптомними, що ускладнює раннє виявлення та лікування. А пріонові інфекції, які хоч і рідкісні, та є смертельно небезпечними та все ще невиліковними.
Є ще один ризик для здоров’я, пов’язаний з полюванням — висока ймовірність зараження паразитами. Дикі звірі можуть бути інфіковані численними паразитами, які, потрапляючи в організм людини, можуть значно нашкодити її здоров’ю. Паразитарними захворюваннями, такими як трихінельоз, теніоз і токсоплазмоз, можна заразитися через вживання неправильно приготованого м’яса диких тварин. Симптоми варіюються від легкого дискомфорту до серйозних неврологічних розладів, пошкодження органів і навіть смерті у важких випадках. Враховуючи численні ризики, очевидно що небезпеки від вживання в їжу диких тварин значно переважують будь-які переваги.
Беручи до уваги всі наведені факти, дивує чому дозволене полювання, попри його шкоду для природи, загрози для людей та неетичне ставлення до тварин. Ми розглянули альтернативні підходи до підтримки балансу в екосистемах, які дозволять уникнути зайвих страждань, та забезпечать сталий розвиток людства.
Щоб дізнатись більше про здорові альтернативи продуктам тваринного походження у різних сферах життя, реєструйтесь на короткий курс — «Веган-експрес».